Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Алё, парниша! Вот тебе история, краше мозайки, я ведь не промолчу, как дым от пыхи. Так что садись поудобнее, заправься чёрным и слушай, чего я тут насмотрелся и натворил!
Было это вот так, когда листок положения ворачивался ко мне спиной. Пропал я с уму, голова в тумане от недостатка закладки. Но тут дружбан объявил, что скупил шишки марихуаны, самый настоящий вертолёт! И сразу зародилась в голове идея - поехать в горячую Турцию и отоспаться недельку!
Знаешь, братан, нарцы в Турции крепкие, береги шкуру, братишка!
Убегал я в офисе со скоростью гепарда на спидах, чтобы никто не догадался, что я планирую совершить такую измену. Но, блин, долгоденствующий коллега с отвисшей нижней губой заметил мою неладность. Но я же не крек-голова, а крепкий парень, и ритм струны у меня натянут. Про секреты сказать нельзя, понимаешь, братан?
Так у кого че, крепость моя? На сколько закладки надо насыпать, чтобы подняться в космос и отправиться в истину?
Купил я билет на чартерный рейс, чтобы все по быстрому схватить и не оказаться в засаде. Ведь мне нужно было побыстрее приземлиться на горячем песке и наслаждаться своими марихуановыми приключениями. Главное - не дай бог заползти в глаза полиции, а то эта сука сразу закончит все мои планы на курево и свободу!
Так значит, у меня в руках были билеты в руках, шишки в кармане и никакой страх перед изменой! Все было по плану. Заходило солнце за горизонт, когда я поднимался по трапу самолёта, словно крутил спиды на всю мощь. Ах, эта волшебная пухлая облачность, будто извергалась из самого сердца наркомана. Такое ощущение, будто я летел в раю, в мир белого курева и счастья!
Облака разноцветных курительных материалов поднимались надо мной, словно гигантские шишки от плана. Чёрные глаза полиции проскользнули перед моим взором, но я не обращал на них внимания - жажда приключений закрепила меня на земле!
Я попадал на самые жаркие тусовки, но истинный кайф источался от глубоких разговоров и знакомств с другими наркоманами. Они были словно сателлиты, вращающиеся вокруг меня. Мы выжигали самые крутые сессии, будто дрались со своими демонами! Вечеринки длились до рассвета, и ни один мохнатый гопник не мог устоять перед мощным духом свободы, подобно взведённой струне на игле.
Но вот однажды, в самую вершину моего наслаждения, случилась череда несчастливых событий. Я заблудился в местности, как запутанная клубка, и оказался перед лицом испанской полиции. Железный огромный кулак заковал меня в наручники, и черная тень пала на мою фантазию о свободе. Я почувствовал, что мне никуда не деваться, словно заклинило у меня в голове!
Обдумывая свой косяк, я понял, скольких крутых тусов и драйва я лишусь. Моя дорога в Турции стала тропой моего падения, когда я впал в руки испанского закона. Как меня выдадут конвоированными, скажу я вам, это адский карнавал!
В суде меня обвинили в незаконном хранении и использовании наркотиков, и я понял, что попал под жёсткую покровительственность испанского правосудия. Они стягивали на меня такое количество улик, будто захлопнули на меня тюрьму. По закону мне грозило долгое заключение, а я все ещё находился в глубинном тумане!
Решив не сдаваться без боя, я приступил к подготовке своей защиты. Адвокаты стали моими заклинателями, а аргументы - моим оружием. Постепенно моё доверие к системе восстановилось, и я почувствовал, что с моими способностями и синим паспортом я всё ещё на коне. Спустя несколько долгих ночей изучения законодательства, я был готов заступить на защиту своей свободы, будь что будет!
Судебное заседание стало настоящей чередой сюрпризов - от обвинения до защиты, от свидетелей до экспертизы - все факты падали как домино, один за другим. Моя речь затронула струну в сердцах присяжных заседателей, и мои аргументы оказались сильнее всех спидов в испанской столице!
Печать на моём закончилась, когда судья объявил решение - оправдал! Каждое слово прозвучало, как свобода, расшитая голубой нитью на черной ткани. Ах, эта победа возвращала мне крылья, словно птицу, готовую взлететь над испанскими небесами и украсть искры свободы!
Так и случилось - мне вернули паспорт, и я снова взмыл в небеса, будто птица Феникс. Моё приключение в Турции завершилось, но в моей голове всегда будет тёплое воспоминание о тех чёрных шишках, которые помогли мне найти путь к себе. Каждый курево, каждая закладка стала пропуском в собственное небо, где нет места для скорости и измены, только для истинных наркоманов гопников, живущих по своим правилам!